Харіус - Форум рибалок

Харіус

Дата: Субота, 11.07.2009, 15:31 | Сообщение # 1

Підполковник

Группа: Модератори

Сообщений: 81

Статус: Offline

Харіус (Thymallus thymallus L.), або пир. Виявлений в усіх річках з гірською течією, у багатьох з них є основним конкурентом форелі в добуванні корму. До гідробіологічного режиму водойм менш вибагливий. Як і райдужна форель, переносить нагрівання води до 20°, насиченість киснем — до 6 мг/л, швидкість течії — до 0,65 м/сек. Не переносить забруднення водойм, як і лососеві риби. Харіус відрізняється від лососевих високим і довгим спинним плавником, міцною, щільною і великою лускою, нижнім ротом, дрібними і слабими зубами. Забарвлення харіуса мінливе, залежить від віку, фізіологічного стану, пори року. В нешлюбний період спина й боки у дорослих особин сіро-зелені з яскравими чорнуватими цяточками, весною переливають рожевим відтінком, з 10—13 тонкими темними смугами. На спинному плавці є 2—3 ряди синіх і червонуватих прямокутних аоо довгастих цяток у вигляді штрихів. Непарні плавці фіалково-блакитні, парні — жовтувато-золотисті. Під час нересту набував більш яскравого забарвлення. Харіус віком понад 5 років досягає маси 1,2 кг і 40—45 см у довжину. Живе 10— 12 років. Віддає перевагу ділянкам гірських річок з глибокою водою, повільною течією і кам'янистим дном (заводі серед порогів, перепадів, бистрин). Живе косяками по 5—10 особин.

Харіус

Нереститься у березні—квітні, коли цвітуть верби, зокрема у Тисі та її притоках — протягом березня та першої половини квітня, у Дністрі, Пруті, Сереті та їх притоках — у другій половині квітня — в травні. Відкладає ікру на ділянках водойм з добре освітленим, вкритим піском чи дрібним галечником дном. У піску самки вигрібають заглибини, в які відкладають 10—20 тис. оранжевих ікринок діаметром 3—3,5 мм. Плодючість залежить від величини і віку самки. Ікра донна, тобто після відкладання опадає на дно, після чого самець запліднює її і вкриває галечником. Личинки розвиваються протягом 18—25 діб, через 5—10 діб вони перетворюються у мальків. При сприятливих умовах самки відкладають ікру на третьому році життя. Самці досягають статевої зрілості пізніше — на четвертому і навіть на п'ятому році життя.

Великі харіуси, яким минуло 4—5 років, тримаються поодинці на постійних ділянках річок, з яких суперників відганяють. У листопаді йдуть на зимівлю в глибокі ями і залишаються там до лютого. В теплі малосніжні зими залишаються активними і живляться тими ж кормами, що й форель. Поїдають також ікру форелі. Тому в тих місцях, де багато харіуса, форель зникає. У зв'язку із зміною гідробіологічного режиму деякі гірські річки стали непридатними для життя форелі але харіуси в них розмножуються і почувають Ge6e нормально. Багато майже безрибних гірсько-карпатських річок, в яких несприятливі умови для струмкової форелі, можна зарибити харіусом.

Харіус порівняно важко піддається штучному розведенню, але розселяти його в інші водойми можна з вірогідністю успіху. Відловлених сіткою дрібних особин поміщають у спеціальні посудини, наповнені водою з подрібненим льодом, і перевозять в інші водойми. Певний досвід штучного розведення харіуса набутий у господарствах виробничого лісозаготівельного об'єднання Закарпатліс.

Прикрепления: 0802386.jpg (9.6 Kb) · 1692838.jpg (157.2 Kb)