Угорська, або паннонська мінога (Lampetra danfordi danfordi Regan), або піскун, ілос, сікуля, інголя, янголя поширена в річках Дунайського басейну. Тримається ділянок з чистою прохолодною водою. Нагрівання води вище 25° не переносить. Зовсім не терпить забруднень. З тих річок, в які потрапляють неочищені стічні води, мінога швидко зникає. Міногу легко впізнати за циліндричним голим, не вкритим лускою тілом, наявністю 7 пар зябрових щілин з боків голови, відсутністю парних (грудних і черевних) плавців та за ротовою присоскою, шкірястою облямівкою. Зуби рогові, оранжевого кольору, скелет без кісток. Довжина тіла дорослих особин сягає ЗО см, а личинок, або піскорийок (на третьому році життя, перед перетворенням у дорослих) — 19—20 см. Є ендеміком водойм Дунайського басейну, за його межами не зустрічається. Угорська, або паннонська мінога 
Починає розмножуватися мінога через рік після перетворення. В травні — червні самка підшукує чисті затишні ділянки з піщаним або рінистим дном і відкладає понад 10 тис. ікринок жовтуватого кольору діаметром 1 мм. Протягом 28—82 днів з ікри виходять личинки. Спочатку їх довжина не перевищує 1 мм, але вже через місяць досягає 1,5 см. Піскорийка активно живиться планктоном. Через 3—4 роки досягає 18—20 см і перетворюється в дорослу міногу. Личинки тримаються ділянок з піщаним дном і чистою водою. Доросла мінога веде напівпаразитичний спосіб життя, присмоктуючись найчастіше до ослаблених і загиблих риб.
Угорська мінога належить до рідкісних і вимираючих тварин карпатських водойм. її слід охороняти.
Головна 
