Вусач звичайний

Вусачів неважко впізнати за довгим хоботоподібним рилом і двома парами довгих вусиків, з яких одна пара розміщена на кінці верхньої губи, що прикриває нижню, а друга пара — у кутках рота. Губи м'ясисті, висувні. Звичайний вусач відрізняється від південного чи бал-канського виїмчастим спинним плавцем, останній (четвертий) промінь якого потовщений, нерозгалужений і закінчується зубчиками. Забарвлення однотонне, оливково-зелене, спинний і хвостовий плавці на кінцях темні, інші — червонуваті. В карпатських водоймах переважають особини завдовжки ЗО—40 см і масою 3 кг. Живе понад 10 років.

Нереститься протягом травня — першої половини червня. Залежно від настання весни, висоти над рівнем моря, можуть бути відхилення на 2—3 тижні, але завжди в межах згаданого строку. На нерест йде групами або косяками проти течії. Відкладає ікру на швидкопроточ-них з кам'янистим дном ділянках річок. Запливає високо в Карпати, але нереститься здебільшого на ділянках рік передгір'їв і низин. Кожну самку супроводять 2—3 самці, причому часто вони у 2 рази дрібніші. На нерест вусачі можуть переміщуватись на відстань 2—3 км і більше. Рухаються дуже дружно. Відкладення ікри (у великих особин порційне) триває по кілька діб при температурі води 13—15° (на бистринах завглибшки до 1 м). Одна самка відкладає 2—8 тис. ікринок оранжевого кольору діаметром 1,5—1,7 мм. Ікра на смак гірка, викликає у людей слабке отруєння. Після запліднення швидко приклеюється до підводних каменів, коряг і при температурі води 17—18° протягом 6—8 діб розвивається до личинки, з якої через 2—3 дні виходять мальки. Спочатку вони тримаються косяками на мілинах, а з 14—20-до-бового віку осідають і ведуть донний спосіб життя. Однорічні вусачі мають масу 15—18 г і довжину тіла 7—10 см, дворічні — 28—37 г і 14—20 см, трирічні — 65—82 г і 22—29 см, чотирирічні — 102—380 г і 29— 31 см, п'ятирічні — 605—1120 г і 48—52 см, шестирічні — 620-1200 г і 50-54 см.

Живиться вусач личинками водяних комах, молюсками, ракоподібними, земляними черв'ячками, яких активно добуває із підмитих глинистих берегів, дрібною рибою, охоче їсть плоди черешні і легко потрапляє на гачок, наживлений ними. У каламутній теплій воді більш активний, ніж у прозорій. Має багато природних ворогів, але, незважаючи на це, є численною рибою. Після підуста, верховодки, окуня йому належить чільне місце в уловах на рівнинних і передгірних ділянках карпатських річок.